Монетизація субсидій та пільг: вперед чи назад?

Згідно законодавства, з 1 січня 2019 року повинна була відбутися монетизація житлових субсидій. Передбачені законодавством пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг - виплачуватися споживачам в грошовій формі. Монетизація субсидій  відбулася частково з лютого цього року, а пільги поки взагалі не монетизовані.

Мінсоцполітики планує зробити наступний крок - запровадити монетизацію пільг. При цьому передбачається її втілити у двох альтернативних формах. За замовчуванням, застосовуватиметься ”безготівкова” форма виплати («псевдомотетизація»)  - коли кошти на рахунок пільговика не надходять, а перераховуються Мінсоцполітики на рахунок міністерства в Ощадбанку, а відтак - виконавцям комунальних послуг за їхніми “заявками” (реєстрами нарахувань); тобто, пільговик “живих” грошей не бачить. За заявою пільговика, якщо він не має заборгованості, може бути застосовано так звану “готівкову форму” виплати (“живі” гроші на рахунок в банку).  Однак якщо пільговик матиме борги, він буде переведений на  «безготівкову» форму виплати. На жаль, проект не передбачає можливості вибору монетизованої форми виплати пільг одразу при їх призначенні.

Усі субсидіанти, які не мають заборгованості за житловово-комунальні послуги (окрім несправедливих боргів) станом на 1 травня, отримуватимуть монетизовану грошову допомогу. Боржники ж не зможуть скористатися правом на субсидію. Лише коли претендент на субсидії погасить борги -  йому автоматом буде призначено субсидії у «безготівковій формі» (псевдомонетизовану).

Про те, чому важлива монетизація і як вона змінює поведінку споживачів, немає сенсу зайвий раз нагадувати. Мільйони українців відчули переваги соціальної допомоги у власні руки та економії залишку. На щастя, реформа стартувала, і основне завдання - не допустити «відкату назад».

На жаль, пропонована урядом схема з варіантом “безготівкової” монетизації, яка пропонується для тих споживачів, що мають проблеми з платіжною дисципліною та “за замовчуванням” для пільговиків, містить ряд ризиків і загроз. При цій моделі громадяни-отримувачі субсидій повністю позбавлені можливості розпоряджатися коштами на рахунку Мінсоцполітики в Ощадбанку (наголосимо: мова саме про рахунок міністерства, а не громадянина, в Ощадбанку). Натомість, кошти автоматично списуватимуться з цього рахунку «за заявками» (реєстрами нарахувань) підприємств монополістів. Очевидно, що при такому підході у недобросовісних виконавців послуг з’являється спокуса - штучно “створювати” заборгованість споживачам (чи повідомляти органам соцзахисту про неіснуючу заборгованість) і гарантовано, без контролю споживача, отримувати кошти від держави, замість того, щоби налагоджувати систему збору платежів. 

Отже, що не так з «безготівковою формою монетизації»?

  1. Громадянин усувається від розпорядження коштами, які по суті належать йому - адже йдеться про  адресну соціальну допомогу. Ощадбанк без відома громадянина від його імені оплачуватиме які завгодно нарахування монополістів. Непоодинокими є випадки, коли нарахування за комунальні послуги з тих чи інших причин (споживач не встиг вчасно передати покази лічильника, лічильник не справний чи відсутній) відбуваються за нормативами. Переважно, виконавець виставляє до сплати суми в квитанціях, які в кілька разів більші, ніж повинен фактично сплатити громадянин. Існують і випадки, коли між громадянином і виконавцем наявний спір щодо неправильно/помилково проведених нарахувань (“приписок”) чи непроведених перерахунків. Цілком ймовірно, що нормативні нарахування та “приписки” стануть масовими, адже система не передбачає жодної верифікації нарахувань. Скільки подав монополіст у реєстрі - стільки і спише Ощадбанк із облікового запису отримувача субсидії. Ймовірно, що економії споживач не дочекається ніколи, а довести свою правоту не зможе. У кінцевому рахунку, постраждає субсидіант та пільговик.
  2. Уся система залежить від будь-кого з учасників. Уявімо, що субсидіант чи пільговик справно платить свої внески в ОСББ та вносить плату за комунальні послуги виконавцям, і боргів не має. Однак достатньо одному із численних виконавців комунальних послуг повідомити - унаслідок помилки чи зі злого умислу - про наявність боргу, як пільга чи субсидія переводиться на “безготівкову” форму виплати! У виграші - підприємство, яке стоїть першим у списку на виплати з рахунку в Ощадбанку (“тепловик”, “газовик” або “енергетик”). У програші - громадянин, з уже названих вище причин.
  3. До процесу адміністрування виплати житлових субсидій і пільг у грошовій “безготівковій” формі мають залучатися ОСББ, управителі та виконавці комунальних послуг. Мова йде про укладання договорів із Ощадбанком, окремий облік пільговиків і субсидіантів, подання Ощадбанку реєстрів нарахувань, проведення звірянь тощо Такі функції є не лише невластивими і неприродніми для них в умовах отримання громадянином соціальної допомоги (пільги чи житлової субсидії), а й зайвими і шкідливими. Адже про яку прозорість взаєморозрахунків між державою та субсидіантом може іти мова, якщо бухгалтери газзбутів і теплокомуненерго, де-факто, визначатимуть платежі?  Кілька років тому наша держава де-юре визначилася, що рухається у напрямку побудови енергетичних ринків - українці повинні самі обирати постачальника газу, електрики, а колись - і тепла. Так само, в минуле мають канути неефективні ЖЕКи, а замість них з’явитися професійні управителі. Конкуренцію вітчизняним структурам фірташа-ахметова-григоришина-вілкула мали би скласти міжнародні компанії. Однак, іноземні інвестиції не поспішають. І причиною є не лише регульовані ціни на енергоносії. Не дарма міжнародні партнери, зокрема, Міжнародний валютний фонд, ставить для нашої держави обов’язковою умовою монетизацію житлових субсидій - коли соціальну допомогу отримуватиме конкретний споживач у грошовій формі, який далі самостійно сплачуватиме рахунки. Адже складно уявити, як міжнародний постачальник газу чи електрики буде змушений щомісяця (!) заповнювати реєстри нарахувань за комунальні послуги, передавати їх в різні структури, а потім очікувати  від них оплати.
  4. Обрання для роботи лише одного банку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. постанова Кабміну не може зобов'язувати укладати договори і платити комісії конкретному банку.

Якщо підвести підсумок, то ситуація виглядає таким чином.

1. Мінсоцполітики пропонує одночасно мати дві форми виплати пільг і житлових субсидій у грошовій формі - “готівкову” (дійсна монетизація, однак пропонується як допоміжний варіант) та “безготівкову” (імітація монетизації, яка пропонується як основний варіант).

2. Єдиним аргументом на користь “безготівкової” форми називається необхідність впливати на несумлінних пільговиків і субсидіантів, які використовують отримані “живі” гроші нецільово і накопичують борги.

Але чи дійсно необхідність впливати на боржників є спроможним аргументом у цій ситуації? Завданням пільг і житлових субсидій є забезпечити громадянину спроможність оплачувати внески в ОСББ та плату за житлово-комунальні послуги. Саме соціальна підтримка в даному разі є завданням і клопотом держави. А от робота зі збору платежів є завданням не держави, а ОСББ, управителя, виконавця - тобто, того, хто перебуває з громадянином у безпосередніх (статутних, договірних) взаємовідносинах. І робота з боржником-пільговиком чи субсидіантом нічим не відрізняється від роботи з будь-яким іншим боржником. Її просто треба робити: відслідковувати історію (не)платежів, з’ясовувати причини несплати, за необхідності виправляти помилки в нарахуваннях, зрештою, вживати досудових - і судових заходів впливу на боржника. Звісно, це важче, ніж просто “виставити рахунок” Ощадбанку і отримати всю суму “на тарілочці”.

 


Подобається сайт ПроОСББ? Підтримайте його роботу благодійним внеском!

Зробити внесок