Останнім часом посилився тиск на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку щодо укладення договорів на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання. Вважаємо за необхідне оприлюднити позицію спільноти ПроОСББ з цього приводу.

Внутрішньобудинкові системи газопостачання, які підпадають під визначення спільного майна багатоквартирного будинку, даного в ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, дійсно є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Незалежно від “передачі” чи “непередачі”, списання чи несписання з балансу таких систем колишнім балансоутримувачем будинку.

Однак слід розрізняти поняття власності на системи, обов’язку нести витрати з їхнього технічного обслуговування та обов’язку власне здійснювати таке технічне обслуговування (і нести відповідальність за результати).

Ми свідомі й не заперечуємо того, що тягар утримання майна лежить на його власникові. У випадку зі спільним майном багатоквартирного будинку, в тому числі внутрішньобудинковими системами газопостачання, цей тягар - у сенсі обов’язку нести витрати з утримання - лежить на співвласниках багатоквартирного будинку.

Однак це в жодному разі не означає, що співвласники повинні власноруч здійснювати таке утримання (технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання). Ні в кого не викликає заперечень, що технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання повинні здійснювати кваліфіковані спеціалісти - і що такі спеціалісти наявні у операторів газорозподільних систем.

Отже:

1. Фізично технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання повинні здійснювати працівники оператора газорозподільної системи;
2. Оплачувати таке технічне обслуговування повинні співвласники багатоквартирного будинку.

Залишилося лише з’ясувати, в який спосіб співвласники повинні здійснювати оплату технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання. Очевидно, що який би механізм не був обраний, він повинен однаково “спрацьовувати” і в будинку, яким управляє ОСББ, і в будинку, яким управляє управитель, і в будинку, яким співвласники управляють без створення ОСББ чи залучення управителя.

Більше того. Враховуючи, що ч.2 ст.19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачає, що “постачання та розподіл природного газу мають забезпечуватися безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та якості”, повинен бути наявний певний механізм “за замовчуванням”, який задіюється незалежно від прийняття чи неприйняття співвласниками багатоквартирного будинку тих чи інших рішень чи вчинення ними певних дій.

І такий механізм чинним законодавством передбачений. Частина третя статті 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачає, що “для забезпечення безперервності та безпеки газопостачання оператор газорозподільної системи здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в житлових будинках”.

Отже, “за замовчуванням” технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в житлових будинках закон покладає на оператора газорозподільної системи. Одночасно ч.ч. 4 і 5 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачають обов’язковість укладання споживачем двох договорів: договору на постачання природного газу (з постачальником) і договору про розподіл природного газу - з відповідним оператором ГРС.

Виходячи з викладеного, ми вважаємо, що умова про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання та про оплату такого обслуговування споживачем повинна бути частиною договору про розподіл природного газу, який укладається між споживачем - власником квартири або нежитлового приміщення - та відповідним оператором ГРС. Це передбачає і ч.3 ст.14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”: “Кошторис витрат на технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем електропостачання та газопостачання є невід’ємною частиною відповідного договору, крім випадку, якщо співвласники технічне обслуговування і поточний ремонт здійснюють самостійно”.

Умова про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання та про оплату такого обслуговуванняспоживачем повинна бути частиною договору про розподіл природного газу, який укладається між споживачем - власником квартири або нежитлового приміщення - та відповідним оператором ГРС.

Водночас, за бажанням співвласників, відповідно до ч.3 ст.14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ними може бути обрано і іншого суб’єкта, який здійснюватиме технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем газопостачання.

Наголошуємо, що обрання іншого суб’єкта - це право, а не обов’язок співвласників. І реалізувати таку можливість зможуть співвласники при розвиненому ринку відповідних послуг, який, можливо, колись стане можливим і для кожного маленького населеного пункту.

Сьогодні ж в умовах фактичної олігархічної монополії операторів газорозподільної системи саме від них залежить безпека чи небезпека проживання у багатоквартирних будинках України. Це їхнє завдання та ризики їхньої підприємницької діяльності.

Ситуація, яка сьогодні склалася навколо газового питання, є лакмусовим папірцем, який демонструє: хто - за народ України та його безпеку, а хто - яро захищає олігархів у їх нестримному бажанні залишити собі прибутки без відповідальності за безпеку та безперебійність газопостачання.