Можна різними словами називати пам'ять поколінь, але її неможливо ігнорувати.

Вона десь під шкірою.

Волає з підсвідомого - не довіряй нікому. Інакше смерть. 

А потім приходите ви і кажете - давайте створимо ОСББ. 

Просите про довіру.

Тому вам так важко. Ви сколихуєте страхи кількох поколінь. З наляканою людиною говорити неможливо. Вона кричить. І поки вона кричить - єдине що вона чує - власний страх.

Ти тільки встигла сказати “Добрий день”, а тобі вже замість відповіді три ряди підвідомової такої надійної оборони - щось тут не так.

Ви б хотіли просто належним чином утримувати спільне майно багатоквартирного будинку. Але ваша місія значно більша. Ви лікуєте страхи попередніх поколінь.

Говорите:

“Добрий день! Давайте створимо ОСББ”. Просите про довіру. Про довіру, чесніcть і відповідальність.

Говорите - для того щоб жити у кращому будинку, потрібно довіряти один одному. Хоч це і страшно.

... Для того, щоб жити в енергомодернізованому будинку, потрібно довіряти не тільки своїм співвласникам. Потрібно довіряти державі. Довіряти державним програмам і державним банкам. Вони ж нам довірились першими. Пропонують беззаставні кредити. Тому що нам всім потрібно майбутнє. 

Наше майбутнє неможливо без довіри.