Законопроект 2458: пояснюємо на прикладах

2 липня 2020 року на сайті Верховної Ради України нарешті з’явився текст законопроекту 2458, підготовлений профільним комітетом до другого читання.

Раніше ми вже докладно розглядали законопроект 2458, давали до нього свої аргументовані пропозиції, пояснювали його ризики.

Але й досі нам кажуть: “То що ж вам не подобається в законопроекті? Чого ви боїтеся? Все працюватиме як слід!”

Користуючися тим, що вже маємо “офіційний” текст законопроекту до другого читання, спробуємо змоделювати, як він працюватиме, і пояснити свою позицію на практичних прикладах. Зупинимося лише на найсуттєвішому:

  • моделях договірних відносин і порядку укладання договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку,

  • технічному обслуговуванні внутрішньобудинкових мереж газопостачання,

  • витратах на встановлення і обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та водопостачання.

Тим, хто нетерплячий, і вже сам читав законопроект, порада: зразу дивіться приклади.

 

Моделі договірних відносин і порядок укладання договорів

 

У цьому питанні нас цікавлять зміни до ст.ст. 13 і 14 чинного Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Погляньмо, як звучатимуть ключові положення із прийняттям законопроекту 2458:

Частина перша статті 14:

За рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги, (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об’єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Тобто, стаття 14 в редакції законопроекту, на відміну від чинного закону, виводить модель індивідуального договору без обслуговування “внутрянки” із переліку моделей, які можуть обирати співвласники.

Індивідуальний договір “без внутрянки” за проектом укладатиметься лише в порядку ч.5 ст.13.

При цьому ч.4 ст.13 в редакції законопроекту говорить:

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п’ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Тобто, не будь-яка сторона може запропонувати укласти індивідуальний договір “без внутрянки”.

Як же все-таки укладатиметься індивідуальний договір “без внутрянки” за ч.5 ст.13?

Ось так:

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на сайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Тобто, ініціювати укладання зможе лише монополіст - виконавець послуги. Шляхом публікації тексту договору. Ініціювати укладання такого договору самі споживачі не зможуть - попри те, що є затверджені Кабміном типові договори, і споживачі з таким же успіхом могли би запропонувати укласти договори монополістові на основі типових.

Всю процедуру укладання договорів за законопроектом 2458 ми тут не описуємо. Зауважимо, що ми мали і маємо до неї низку зауважень техніко-юридичного характеру (див. наші пропозиції). Насамперед, процедура є нечіткою, вжиті формулювання містять багато знеособлених формулювань (як-от “публікується” без зазначення, хто все-таки публікує) та прогалин (процедура виписана під фактично одноразове застосування - “через 30 днів з дня опублікуваня”) тощо. Ми неодноразово наполягали на усуненні цих технічних недоліків, але нашу позицію вперто відкидають. Тому складається враження, що ці недоліки є не випадковістю, а свідомою позицією.

Як же “працюватимуть” ці зміни в разі їх ухвалення? Ось які негативні приклади ми можемо змоделювати з урахуванням попереднього досвіду спілкування з монополістами.

Приклад 1. Виконавець не публікує тексту “публічного” договору

“Таке неможливо” - скажуть нам. “Законопроект лишає таку можливість” - відповімо ми. А ще додамо, що чимало споживачів і ОСББ свого часу вже зустрілися із проблемою відмови виконавців комунальних послуг укладати індивідуальні договори; монополісти “викручували руки”, вимагаючи договорів з ОСББ як колективним споживачем. Тож ситуація цілком може повторитися. Тим більше, що, як ми вище показали, законопроект позбавляє споживачів права ініціювати укладання договорів за моделлю індивідуального договору “без внутрянки”. А “з внутрянкою” договір можна укласти лише тоді, коли споживачі домовляться з виконавцем про ціну утримання “внутрянки” - тобто, теж зі згоди виконавця. Як то кажуть, “хоч круть, хоч верть”, а індивідуального договору не буде, якщо його не схоче виконавець. А покладатися на його добру волю й порядність, на жаль, можуть мешканці далеко не всіх міст України. В кожному разі, на неї не може покладатися закон - інакше це не закон.

Приклад 2. Новобудова

Багатоквартирний будинок завершено будівництвом через кілька місяців після набрання чинності (не приведи Боже!) законопроектом 2458. Його співвласники бажають укласти індивідуальні договори “без внутрянки”. А виконавець - не хоче. Аргументує тим, що згадані вище “30 днів” уже давно минули, і всі договори з усіма, ким слід, укладено. Разова акція скінчилася, далі лише колективні договори - обирайте собі уповноважену особу.

Знову скажете, що “вони так не будуть”? А де ж законодавчі гарантії? Ми, зі свого боку, пропонували врегулювати питання новобудов - але наші пропозиції відкинули.

 

Приклад 3. Зміна моделі

Через кілька місяців після набрання чинності законопроектом 2458 співвласники багатоквартирного будинку, що мали колективний договір, вирішили перейти на індивідуальні. В принципі, логіка відмови монополіста буде та сама, що й у прикладі 2. Плюс можна буде додати, що “не передбачено укладання договору в порядку ч.5 ст.13 в разі зміни моделі договірних відносин”.

Приклад 4. “Ви - не мої”

Уявімо, що законопроект 2458 приймають, день “Д” настає (“30 днів” минають), але щодо якогось конкретного будинку виконавець не вважає себе зв’язаним договірними відносинами зі співвласниками. Чому? А тому, що законопроект 2458 жодним чином не визначає, кому адресується “оферта” у вигляді публікації тексту договору. І монополіст може тлумачити цю норму довільно. Ми неодноразово спостерігали ситуації, коли в одному й тому самому місті на одній і тій самій вулиці в одних будинках (“ЖЕКівських”) виконавці спокійно укладали індивідуальні договори, а в інших (“ОСББшних”) - відмовлялися. Готуємося до повторення - якщо 2458 таки приймуть.

 

Чи всі виконавці комунальних послуг зловживатимуть цими недоліками законопроекту? Сподіваємося, що не всі. Чи будуть ті, хто таки зловживатиме? Знаємо напевне, що будуть!

Ми вже неодноразово вказували на ці та інші недоліки. Ми запропонували абсолютно прості поправки до законопроекту 2458. Кілька народних депутатів підтримали нашу позицію і зареєстрували ці поправки. Але всі вони були відкинуті профільним комітетом. Наголошуємо: закон повинен бути чітким, не лишати простору для зловживань з боку монополістів! Тому наполягаємо на врахуванні наших пропозицій!

 

Технічне обслуговування (ТО) внутрішньобудинкових мереж газопостачання

 

У цьому питанні нас цікавлять зміни до ст.19 чинного Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Про те, як є за чинним законом, і що пропонує законопроект, ми вже розповідали раніше.

Ось, власне, основні положення законопроекту в цій частині:

3. Для забезпечення безпеки газопостачання та готовності внутрішньобудинкових систем газопостачання дво- або багатоквартирного будинку до надання послуг з розподілу та постачання природного газу співвласники такого будинку або за їхнім рішенням – управитель багатоквартирного будинку, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, інша уповноважена співвласниками особа мають укласти договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в багатоквартирних будинках з оператором газорозподільних систем або іншим суб’єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт.

(...)

У разі, якщо об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель або інша уповноважена співвласниками особа не звернулися до оператора газорозподільних систем із заявою про укладення договору на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку та за відсутності від них повідомлення про укладення такого договору з іншим суб’єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт, вважається, що співвласники багатоквартирного будинку приєдналися до договору на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирному будинку з оператором газорозподільних систем, на території ліцензійної діяльності якого розташований відповідний будинок.

У такому разі оператор газорозподільних систем розподіляє кошторисну вартість технічного обслуговування між співвласниками багатоквартирного будинку пропорційно до кількості укладених договорів із споживачами послуг з розподілу природного газу у такому будинку та надає індивідуальні квитанції споживачам у цьому будинку за технічне обслуговування.

Оператор газорозподільних систем (...) зобов’язаний розмістити на своєму офіційному веб-сайті публічний договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирному будинку та інформацію про щодо кошторисну вартість технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання кожного багатоквартирного будинку, розташованого на території його ліцензійної діяльності.

Власне, останні три наведені абзаци автори законопроекту подають як урахування позиції споживачів. Але що ми маємо в дійсності?

За чинним законом, оператор ГРМ уже за замовчанням зобов’язаний здійснювати ТО внутрішньобудинкових мереж газопостачання у багатоквартирному будинку. А умова про ТО уже повинна бути частиною індивідуального договору на розподіл природного газу. Але, на жаль, ці вимоги чинного закону просаботовані на підзаконному рівні.

Тобто, замість виконання чинного закону (який уже визначив обов’язок операторів ГРМ!) і замість прийняття необхідних підзаконних нормативно-правових актів нам пропонують змінити сам закон. Натомість споживачі, в разі прийняття законопроекту 2458, потрапляють - щонайменше на кілька місяців - у ситуацію, коли відповідальність за безпеку газопостачання перекладається на них самих!

І ключове питання - не в грошах. Адже за все завжди платить споживач. Ключове питання - у відповідальності. В разі прийняття законопроекту 2458 оператори ГРМ скинуть її з себе в один момент.

Розгляньмо на прикладі.

Приклад 5. “Поки сонце зійде...”

Уявімо, що законопроект 2458 прийнято. Згідно з новим підходом, закладеним у ньому, оператор ГРМ більше не є відповідальним за замовчанням за здійснення ТО внутрішньобудинкових газових мереж. Уже з дня набрання чинності законопроектом 2458! Оператори зможуть з цього дня офіційно “умити руки” (хоча по факту вони це зробили вже давно - але, принаймні, досі є їхня юридична відповідальність за ТО). Якщо, боронь Боже, в цей чи наступні дні станеться аварія на будинковій мережі, то всю відповідальність за неї з легким серцем покладуть на самих співвласників, голову правління ОСББ, управителя чи іншого “крайнього”.

А тим часом, Нацкомпослуг іще три місяці розроблятиме типовий договір для “нової” послуги з ТО будинкових газових мереж, а оператори ще протягом місяця публікуватимуть їх... Тож ситуація, коли відповідальність перекладена на споживачів, триватиме щонайменше чотири місяці після набрання чинності законопроектом! А в разі чого - споживачам скажуть: “Так ви ж мали укласти договір! Прямо в день набрання чинності змінами до закону! Навіщо ви чекали, поки ми тут попереписуємося?!”

Приклад 6. Спонукання до укладання “колективного” договору

Вище, цитуючи законопроект, ми виділили положення про те, що співвласники (ОСББ, управитель, уповноважена особа) “мають” укласти договір з оператором ГРМ. Це формулювання можуть спробувати використати оператори ГРМ для примушування до укладання договорів у судовому порядку.

Отже, уявімо: законопроект 2458 набрав чинності. Наступного дня оператор ГРМ подає до ОСББ чи управителя позов про спонукання укласти договір. Тому що “мають укласти” - закон так сказав. Тож доки мине 4 місяці, відведені законопроектом на розробку і публікацію чергового типового договору, оператори вже цілком можуть зчепитися з ОСББ і управителями в судах. Але навіть після затвердження і публікації згаданих договорів - діяти вони будуть рівно доти, доки оператор ГРМ не виграє справу про спонукання до укладання договору. Бо - “мають укласти”.

 

Таким чином, “примірявши” законопроект 2458 на практиці, ми бачимо, що положення, які нам подаються як урахування позиції ОСББ, є насправді фокусом ілюзіоніста - адже вони повністю перекреслюються абзацом першим частини третьої статті 19 - “мають укласти”.

 

Витрати на встановлення і обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та водопостачання

 

Законопроект 2458 в редакції, яку профільний комітет пропонує на друге читання, вносить низку змін ще й до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Зауважимо, що більшість поправок стосовно комерційного обліку до законопроекту подано в порушення статті 116 Регламенту Верховної Ради України.

Ці поправки змінюють чинний нині принцип фінансування встановлення і обслуговування вузлів комерційного обліку (будинкових лічильників) теплової енергії та водопостачання. У чому суть цих змін?

Нагадаємо: за все завжди платить споживач. Питання лише в тому, як побудовано збір відповідних платежів.

Чинні закони передбачають, що зараз внесок на встановлення вузла комерційного обліку (будинкового лічильника) теплової енергії чи води розраховується і сплачується окремо співвласниками кожного будинку лише за свій будинок. Співвласники, які вже самостійно встановили такі вузли обліку, такого внеску монополісту не платять.

Натомість законопроект 2458 (зміни до ч.6 ст.3 закону “Про комерційний облік...”) передбачає:

Витрати на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку оператора зовнішніх інженерних мереж включаються до складу тарифів на теплову енергію та комунальні послуги. Джерелом фінансування заходів із встановлення вузлів комерційного обліку води та теплової енергії є інвестиційна програма виконавця відповідної комунальної послуги.

Одночасно законопроектом вилучається ч.3 ст.3 зазначеного закону, яка визначає порядок встановлення вузла комерційного обліку.

Ключова відмінність між чинним законом і законопроектом така. За чинним законом внески за встановлення вузла обліку оператор збирає лише після встановлення такого вузла, і лише зі співвласників відповідного будинку. А за законопроектом 2458 оператор в складі тарифу збиратиме кошти наперед, і з усього міста - в тому числі з тих, хто раніше встановив лічильник самостійно за власні кошти.

Що це означає на практиці?

Приклад 7. Оператор збирає кошти в складі тарифу, але будинкових лічильників не встановлює

Ситуація, яка вже мала місце в деяких містах України до прийняття Закону України “Про комерційний облік...” - деякі виконавці комунальних послуг збирали кошти на встановлення лічильників у складі тарифу, але в підсумку з різних “об’єктивних” причин так їх і не встановили.

Це може повторитися із прийняттям законопроекту 2458.

Отже, уявімо, що законопроект набрав чинності. Оператор включив витрати на встановлення вузлів обліку в тариф. Спожиту послугу за тарифом оплачують всі споживачі в місті, кошти накопичуються. А далі виникає запитання - ось, назбиралося коштів на один лічильник, чи на 10, чи на 100. Час би вже й встановлювати. Але як? Лічильники встановлюються у допоміжних приміщеннях багатоквартирних будинків (підвалах), які є спільною власністю співвласників, і до якої вільного доступу оператор (водоканал, теплоенерго) не має. Чинний закон визначає процедуру встановлення вузла обліку і передбачає право оператора навіть звернутися до суду задля цього. А автори законопроекту 2458 свідомо цю процедуру виключають із закону.

Тож що зробить несумлінний оператор? Констатує неможливість встановлення вузлів обліку і продовжить спокійно збирати кошти далі. Можливо, про людське око, щоб не звинуватили в невиконанні інвестиційної програми, він навіть здійснить закупку якоїсь партії лічильників, які роками лежатимуть на складі.

Тобто, співвласники лишаться і без коштів і без лічильників. З цілком “об’єктивних” причин, створених законопроектом 2458.

 

Тепер поглянемо на витрати з обслуговування і заміни вузлів комерційного обліку. Чинний закон передбачає, що ці витрати співвласники кожного багатоквартирного будинку сплачують лише за свій будинок у вигляді внесків оператору. При цьому не має значення, яка модель договірних відносин щодо надання комунальної послуги обрана співвласниками.

Законопроект 2458 натомість скасовує такі внески взагалі. Він передбачає, що в разі, якщо послуга надається за індивідуальними договорами, споживачі сплачуватимуть відповідні витрати в складі плати за абонентське обслуговування, і за обслуговування та заміну відповідатиме оператор. А в разі, якщо послуга надається за колективним договором або за договором з колективним споживачем, співвласники самостійно здійснюватимуть обслуговування і заміну вузла обліку, не сплачуючи внесків оператору.

Ось як звучать зміни до статті 6 закону “Про комерційний облік...”:

Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг.

(...)

За умови укладення колективних договорів про надання комунальних послуг або договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються суб’єктами господарювання, залученими співвласниками багатоквартирного будинку, уповноваженими на виконання таких робіт, за рахунок співвласників.

Принагідно зауважимо, що авторів законопроекту 2458, схоже, анітрохи не турбує, що власники приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, не сплачують плати за абонентське обслуговування взагалі - адже не отримують послуги з постачання теплової енергії, - тож щодо них норма буде мертвою. Можливо, це свідома позиція на користь “індивідуальників”?

Що ж буде на практиці?

Приклад 8. А чи будуть індивідуальні договори?

Ми вище вже пояснювали, що укладання індивідуальних договорів залежатиме від доброї волі виконавця комунальної послуги. Якщо виконавці (вони ж у більшості випадків є операторами зовнішніх інженерних мереж) просаботують укладання індивідуальних договорів, то вони формально і не відповідатимуть за обслуговування і заміну вузлів комерційного обліку.

Приклад 9. Ризики - споживачам, корупційні можливості - операторам

Уявімо, у будинку на “колективному” договорі вийшов із ладу вузол комерційного обліку. За чинним законом здійснити ремонт повинен оператор, і тим часом встановити інший вузол обліку із обмінного фонду. Взяття на абонентський облік (фактично, прийняття до комерційних розрахунків) нового або відремонтованого вузла обліку є відповідальністю самого оператора.

А от у разі прийняття законопроекту 2458 співвласникам доведеться не лише самостійно відремонтувати вузол обліку - це не є великою проблемою. Їм доведеться ще й “вирішити питання” з оператором щодо взяття нового або відремонтованого вузла обліку на абонентський облік. І тут оператор, якщо він не зацікавлений у розрахунках за лічильником (скажімо, фактичне споживання тепла в термомодернізованому будинку значно нижче за розрахункове чи “нормативне”), може тривалий час чинити перешкоди, що ми неодноразово спостерігали раніше в різних містах.

Отже, суть змін законопроекту 2458 в частині комерційного обліку така: перекласти всі ризики на самих споживачів, повернути виконавцям комунальних послуг корупційні можливості, ліквідувати прозорий контроль за здійсненням витрат на встановлення, обслуговування і заміну вузлів комерційного обліку.


Подобається сайт ПроОСББ? Підтримайте його роботу благодійним внеском!

Зробити внесок