2 липня 2020 року на сайті Верховної Ради України нарешті з’явився текст законопроекту 2458, підготовлений профільним комітетом до другого читання.

Раніше ми вже докладно розглядали законопроект 2458, давали до нього свої аргументовані пропозиції, пояснювали його ризики.

Але й досі нам кажуть: “То що ж вам не подобається в законопроекті? Чого ви боїтеся? Все працюватиме як слід!”

Користуючися тим, що вже маємо “офіційний” текст законопроекту до другого читання, спробуємо змоделювати, як він працюватиме, і пояснити свою позицію на практичних прикладах. Зупинимося лише на найсуттєвішому:

• моделях договірних відносин і порядку укладання договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку,

• технічному обслуговуванні внутрішньобудинкових мереж газопостачання,

• витратах на встановлення і обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та водопостачання.

Тим, хто нетерплячий, і вже сам читав законопроект, порада: зразу дивіться приклади.

Моделі договірних відносин і порядок укладання договорів

У цьому питанні нас цікавлять зміни до ст.ст. 13 і 14 чинного Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Погляньмо, як звучатимуть ключові положення із прийняттям законопроекту 2458:

Частина перша статті 14:

За рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги, (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об’єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Тобто, стаття 14 в редакції законопроекту, на відміну від чинного закону, виводить модель індивідуального договору без обслуговування “внутрянки” із переліку моделей, які можуть обирати співвласники.

Індивідуальний договір “без внутрянки” за проектом укладатиметься лише в порядку ч.5 ст.13.

При цьому ч.4 ст.13 в редакції законопроекту говорить:

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п’ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Тобто, не будь-яка сторона може запропонувати укласти індивідуальний договір “без внутрянки”.

Як же все-таки укладатиметься індивідуальний договір “без внутрянки” за ч.5 ст.13?

Ось так:

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на сайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Тобто, ініціювати укладання зможе лише монополіст - виконавець послуги. Шляхом публікації тексту договору. Ініціювати укладання такого договору самі споживачі не зможуть - попри те, що є затверджені Кабміном типові договори, і споживачі з таким же успіхом могли би запропонувати укласти договори монополістові на основі типових.

Всю процедуру укладання договорів за законопроектом 2458 ми тут не описуємо. Зауважимо, що ми мали і маємо до неї низку зауважень техніко-юридичного характеру (див. наші пропозиції). Насамперед, процедура є нечіткою, вжиті формулювання містять багато знеособлених формулювань (як-от “публікується” без зазначення, хто все-таки публікує) та прогалин (процедура виписана під фактично одноразове застосування - “через 30 днів з дня опублікуваня”) тощо. Ми неодноразово наполягали на усуненні цих технічних недоліків, але нашу позицію вперто відкидають. Тому складається враження, що ці недоліки є не випадковістю, а свідомою позицією.

Як же “працюватимуть” ці зміни в разі їх ухвалення? Ось які негативні приклади ми можемо змоделювати з урахуванням попереднього досвіду спілкування з монополістами.

Знову скажете, що “вони так не будуть”? А де ж законодавчі гарантії? Ми, зі свого боку, пропонували врегулювати питання новобудов - але наші пропозиції відкинули.

Чи всі виконавці комунальних послуг зловживатимуть цими недоліками законопроекту? Сподіваємося, що не всі. Чи будуть ті, хто таки зловживатиме? Знаємо напевне, що будуть!

Ми вже неодноразово вказували на ці та інші недоліки. Ми запропонували абсолютно прості поправки до законопроекту 2458. Кілька народних депутатів підтримали нашу позицію і зареєстрували ці поправки. Але всі вони були відкинуті профільним комітетом. Наголошуємо: закон повинен бути чітким, не лишати простору для зловживань з боку монополістів! Тому наполягаємо на врахуванні наших пропозицій!

Технічне обслуговування (ТО) внутрішньобудинкових мереж газопостачання

У цьому питанні нас цікавлять зміни до ст.19 чинного Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Про те, як є за чинним законом, і що пропонує законопроект, ми вже розповідали раніше.

Ось, власне, основні положення законопроекту в цій частині:

3. Для забезпечення безпеки газопостачання та готовності внутрішньобудинкових систем газопостачання дво- або багатоквартирного будинку до надання послуг з розподілу та постачання природного газу співвласники такого будинку або за їхнім рішенням – управитель багатоквартирного будинку, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, інша уповноважена співвласниками особа мають укласти договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в багатоквартирних будинках з оператором газорозподільних систем або іншим суб’єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт.

(...)

У разі, якщо об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель або інша уповноважена співвласниками особа не звернулися до оператора газорозподільних систем із заявою про укладення договору на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку та за відсутності від них повідомлення про укладення такого договору з іншим суб’єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт, вважається, що співвласники багатоквартирного будинку приєдналися до договору на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирному будинку з оператором газорозподільних систем, на території ліцензійної діяльності якого розташований відповідний будинок.

У такому разі оператор газорозподільних систем розподіляє кошторисну вартість технічного обслуговування між співвласниками багатоквартирного будинку пропорційно до кількості укладених договорів із споживачами послуг з розподілу природного газу у такому будинку та надає індивідуальні квитанції споживачам у цьому будинку за технічне обслуговування.

Оператор газорозподільних систем (...) зобов’язаний розмістити на своєму офіційному веб-сайті публічний договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирному будинку та інформацію про щодо кошторисну вартість технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання кожного багатоквартирного будинку, розташованого на території його ліцензійної діяльності.

Власне, останні три наведені абзаци автори законопроекту подають як урахування позиції споживачів. Але що ми маємо в дійсності?

За чинним законом, оператор ГРМ уже за замовчанням зобов’язаний здійснювати ТО внутрішньобудинкових мереж газопостачання у багатоквартирному будинку. А умова про ТО уже повинна бути частиною індивідуального договору на розподіл природного газу. Але, на жаль, ці вимоги чинного закону просаботовані на підзаконному рівні.

Тобто, замість виконання чинного закону (який уже визначив обов’язок операторів ГРМ!) і замість прийняття необхідних підзаконних нормативно-правових актів нам пропонують змінити сам закон. Натомість споживачі, в разі прийняття законопроекту 2458, потрапляють - щонайменше на кілька місяців - у ситуацію, коли відповідальність за безпеку газопостачання перекладається на них самих!

І ключове питання - не в грошах. Адже за все завжди платить споживач. Ключове питання - у відповідальності. В разі прийняття законопроекту 2458 оператори ГРМ скинуть її з себе в один момент.

Розгляньмо на прикладі.

Таким чином, “примірявши” законопроект 2458 на практиці, ми бачимо, що положення, які нам подаються як урахування позиції ОСББ, є насправді фокусом ілюзіоніста - адже вони повністю перекреслюються абзацом першим частини третьої статті 19 - “мають укласти”.

Витрати на встановлення і обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та водопостачання

Законопроект 2458 в редакції, яку профільний комітет пропонує на друге читання, вносить низку змін ще й до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Зауважимо, що більшість поправок стосовно комерційного обліку до законопроекту подано в порушення статті 116 Регламенту Верховної Ради України.

Ці поправки змінюють чинний нині принцип фінансування встановлення і обслуговування вузлів комерційного обліку (будинкових лічильників) теплової енергії та водопостачання. У чому суть цих змін?

Нагадаємо: за все завжди платить споживач. Питання лише в тому, як побудовано збір відповідних платежів.

Чинні закони передбачають, що зараз внесок на встановлення вузла комерційного обліку (будинкового лічильника) теплової енергії чи води розраховується і сплачується окремо співвласниками кожного будинку лише за свій будинок. Співвласники, які вже самостійно встановили такі вузли обліку, такого внеску монополісту не платять.

Натомість законопроект 2458 (зміни до ч.6 ст.3 закону “Про комерційний облік...”) передбачає:

Витрати на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку оператора зовнішніх інженерних мереж включаються до складу тарифів на теплову енергію та комунальні послуги. Джерелом фінансування заходів із встановлення вузлів комерційного обліку води та теплової енергії є інвестиційна програма виконавця відповідної комунальної послуги.

Одночасно законопроектом вилучається ч.3 ст.3 зазначеного закону, яка визначає порядок встановлення вузла комерційного обліку.

Ключова відмінність між чинним законом і законопроектом така. За чинним законом внески за встановлення вузла обліку оператор збирає лише після встановлення такого вузла, і лише зі співвласників відповідного будинку. А за законопроектом 2458 оператор в складі тарифу збиратиме кошти наперед, і з усього міста - в тому числі з тих, хто раніше встановив лічильник самостійно за власні кошти.

Що це означає на практиці?

Тепер поглянемо на витрати з обслуговування і заміни вузлів комерційного обліку. Чинний закон передбачає, що ці витрати співвласники кожного багатоквартирного будинку сплачують лише за свій будинок у вигляді внесків оператору. При цьому не має значення, яка модель договірних відносин щодо надання комунальної послуги обрана співвласниками.

Законопроект 2458 натомість скасовує такі внески взагалі. Він передбачає, що в разі, якщо послуга надається за індивідуальними договорами, споживачі сплачуватимуть відповідні витрати в складі плати за абонентське обслуговування, і за обслуговування та заміну відповідатиме оператор. А в разі, якщо послуга надається за колективним договором або за договором з колективним споживачем, співвласники самостійно здійснюватимуть обслуговування і заміну вузла обліку, не сплачуючи внесків оператору.

Ось як звучать зміни до статті 6 закону “Про комерційний облік...”:

Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг.

(...)

За умови укладення колективних договорів про надання комунальних послуг або договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються суб’єктами господарювання, залученими співвласниками багатоквартирного будинку, уповноваженими на виконання таких робіт, за рахунок співвласників.

Принагідно зауважимо, що авторів законопроекту 2458, схоже, анітрохи не турбує, що власники приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, не сплачують плати за абонентське обслуговування взагалі - адже не отримують послуги з постачання теплової енергії, - тож щодо них норма буде мертвою. Можливо, це свідома позиція на користь “індивідуальників”?

Що ж буде на практиці?

Отже, суть змін законопроекту 2458 в частині комерційного обліку така: перекласти всі ризики на самих споживачів, повернути виконавцям комунальних послуг корупційні можливості, ліквідувати прозорий контроль за здійсненням витрат на встановлення, обслуговування і заміну вузлів комерційного обліку.