Вирішили не чекати компенсацій. Мешканці Ірпеня будуть самотужки відбудовувати свій багатоквартирний будинок

Про це на Фейсбуці повідомила Анастасія Завгороднямісцева активістка, учасниця правління ОСББ «Титан 2020» ЖК Синергія 2.

«Наш будинок, наш Титан! Побитий, але незламний, як і кохана Україна», – написала вона.

У квартирі Анастасії постраждали від обстрілів та бомбардувань лише вікна та холодильник. Вікна вибиті у багатьох помешканнях, а близько 20 квартир повністю зруйновані, дві вигоріли, 100 зазнали значних пошкоджень.

До війни у цьому житловому комплексі мешкали приблизно 1500 людей (400+ квартир).

Анастасія розповіла ВК, що додому вже повернулися приблизно 15% родин, які жили у будинку до російського вторгнення, інші готові повертатися. Але багатьом просто нікуди приїздити. Тож ОСББ «Титан 2020» вирішило не чекати компенсацій, які невідомо коли будуть, а самотужки розпочинати першочергові ремонтні роботи.

«У нас переважно молоді сім’ї з дітьми, сімейні пари, а також дуже багато переселенців з Луганської, Донецької області, з Криму, які раніше вже втрачали своє житло і у 2014 вперше втекли від війни», – каже активістка.

Документи ірпінці подавали як через «Дію», так і в міськраду та поліцію. Зараз вони чекають на акт, замовляють проєктну організацію, шукають підрядників. При цьому фіксують військові руйнації та злочини.

«Комісія нам прямо сказала, що компенсація буде тільки після закінчення війни. У нас немає часу чекати, бо людям ніде жити. І до опалювального сезону треба встигнути зробити основні роботи, щоб можна було перезимувати. Решту доробимо пізніше, а якщо компенсація колись буде, то ми направимо її на ремонт чи облагородження території», – додає Анастасія.

У неї є особиста історія війни. Із Ірпеня вона виїздила 4 березня через Стоянку під обстрілами. А наступного ранку там вже стояв блокпост окупантів.

«Ми вибиралися, коли снаряди вже прилітали на парковку нашого будинку. Батьки виїздили ще  складніше, ледве добралися до Романівки, 4 години під мінометним вогнем. Дивом лишилися живими», – ділиться спогадами ірпінчанка.

На початку травня Анастасія повернулася додому.