За жодних обставин ділянка багатоквартирного будинку не може бути передана нікому, окрім самих співвласників будинку. На цьому наголошує Верховний Суд. Важливо, щоб це усвідомили і з цим змирилися підприємці, забудовники та органи місцевого самоврядування.

Свого часу уряди й місцеве самоврядування інших країн Східної Європи усвідомили, що вічно тримати в підвішеному стані земельне питання неможливо. І поставили крапку - чітко визначивши межі земельних ділянок всіх багатоквартирних будинків. Так стало зрозумілим, які землі вільні й можуть ще використовуватися, а які - зайняті, й зазіхати на них не можна. Бізнес і місцева влада отримали можливість займатися бізнес-проєктами та розвитком інфраструктури без ризику судових спорів. А співвласники - спокійно дбати про своє майно і свою прибудинкову територію без ризику "рейдерства".

Продовжую серію блогів, присвячених захисту спільного майна багатоквартирного будинку. Сьогоднішній присвячений прибудинковій території. На нього мене надихнула зовсім свіжа постанова Верховного Суду.

Суть справи, до речі, дуже перегукується з темою попереднього мого блогу - “бізнесу” на перших поверхах. Якщо коротко, відповідач придбав у будинку квартиру на першому поверсі та здійснив її реконструкцію під лікувально-профілактичний заклад, після чого ще й самовільно демонтував клумбу з квітами, вистелив бруківку і змонтував сходи та пандус до цієї квартири. Позивач - до речі, просто власник однієї з квартир - вимагав знести самовільно збудовані споруди. Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили, тож справедливість і законність відновлював Верховний Суд.

Голови правлінь з досвіду знають, що несанкціоноване втручання в спільне майно дуже дошкуляє під час проведення енергоефективних заходів на будинку чи навіть просто під час ремонтних робіт. Недбало "прокинуті" провайдерами кабелі чи самовільно змонтовані кондиціонери, антени, відеокамери - все це заважає полагодити покрівлю, утеплити будинок, встановити сонячні панелі. Та й, зрештою, просто руйнує конструкції будинку. Зараз, коли багато ОСББ готується до, як прогнозують, дуже непростої зими, захист спільного майна від несанкціонованого втручання є особливо важливим.

Законодавство визначає, що внески ОСББ не є житлово-комунальною послугою у розумінні вимог ч. 2 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Не зважаючи на те, що законодавець розмежував поняття “внесок” та “житлово-комунальна послуга”, деякі судді помилково розуміють вказані вимоги закону та намагаються ототожнювати ОСББ з управителем. Із такими висновками погодитись неможливо як з точки зору закону, так і з точки зору практики Верховного Суду.